Я у декретній відпустці. Чоловік о шостій поїхав на роботу. Я лягла далі спати, але не встигла заснути бо він повернувся і з жахом сказав, що почалась війна. Я почула вибухи. Потім о восьмій подзвонила мама, сказала, що померла моя бабуся. Чоловік сказав збиратися і їхати до села. Мене всю трусить. Збираю речі, під'їжджає машина і я з трьохмісячною Алісою їду до Старої Краснянки. Спочатку думала, що буде як і у 2014-му, що буде недовго. Але пройшов десь місяць і о п'ятій ранку прилетів «град» у дрова, вилетіли всі вікна в домі. Я з дитиною побігла до сусідів, і у них сиділа у підвалі. Просиділи ми там тиждень, їжі було мало, а я годую груддю. Були дні, що одну картоплину з’їдала за день. Вирішила евакуюватись. Пішки йшли до Кремінної. По селу були побиті будинки і над нами летіло в цей час. Дійшли до блок-поста, а там нас забрали. Їхали з Лимана на евакуаційному потязі. Зараз живем у Острозі у простій хаті без зручностей. До нас в ній три роки не жили, а до цього жила бабуся. Будинок був запущений, але ми навели трохи ладу, посадили огород. Планів поки немає, головне, що я, дитина і чоловік живі. Зараз малюю пейзаж в обмеженій палітрі. Хватило коштів на 4 тюбика: чорний, білий, синій і жовтий.