top of page

Віра Кравченко

Маріуполь

Рівне

Group_99.png
Як ви зустріли війну у 2014 році? Що пам'ятаєте з того? Скільки вам було років?
Як для вас пройшли 2014-2015 роки? Розкажіть, будь ласка, цю історію в деталях.

Мені було 18 років, коли стався Майдан, а далі — анексія Криму та війна на Донбасі, в тому числі окупація Маріуполя. Я тільки поступила в універ. Я не пам'ятаю майже нічого. Все було якось швидко та десь далеко від мене — не в плані географії, а розуміння. Я думаю, що так мій мозок вирішив позбутися спогадів, щоб було легше, тому я не пам'ятаю чогось про себе, не пам'ятаю якісь важливі події або плутаю, коли вони були. Але я пам'ятаю, як вперше почула, як летить військовий літак у небі. Як мій батько сказав мені ввечері вимикати світло чи закривати жалюзі, бо «вони будуть ходити по дворах та стріляти у вікна». Хто «вони», він не сказав. Я пам'ятаю, як нас хотіли вчити ховати в укриттях в універі, проте цього ніколи не сталося. Та й, як нам сказали, у сховищі нам просто не вистачить місця, бо пріоритет — для жінок з дітьми та пенсіонерів з сусідніх будинків. Весь цей час укриття біля мого дому було в розваленому хлібозаводі. Я дуже добре пам'ятаю, як одного дня прокинулася від перестрілки. Мені здавалось, що це у нас під вікнами, але потім виявилось, що це було аж три вулиці від нас. Мені здавалось, що тоді на мене впаде стеля. А у вікно сяяло сонце, було жарко. Я вжалась у ліжко, мені було страшно. А так я продовжувала навчання, поки сепаратисти палили, грабували та окуповували місто. Вранці по дорозі до універу я чула луну від перестрілок «градами» та дзвін дзвонів у церкві. Тоді мені не було страшно зовсім.

3.png
"Де ви були ці 8 років?"

Як для вас пройшов цей час, чи щось змінилось з подій у 2014 році у вашому житті? Що на вас більш за все вплинуло за цей час?
Будь ласка, напишіть в деталях.

8 років мені було соромно, що я ніколи не ховалась у підвалах й не бачила реальної війни. Хоч я й не пам'ятаю себе під час 2014-2015 року, ким я була, що думала. Я знаю, що саме у 2016 році я точно почала сприймати себе як українку та громадянку своєї країни та міста. Я почала цікавитися активізмом та громадською діяльністю. У мене з'явилось більше друзів з Донецька, чим було до війни, бо вони переїхали до Маріуполя. Я взагалі багато кого зустріла та чого дізналась. Мені важко уявити, яким було би моє життя, якби я зробила інший вибір та залишилась «поза політикою». Я стала дуже політична. Я стала більш критичною та емпатичною. Я намагалась зробити Маріуполь цікавішим для людей, що жили там. Я нарешті полюбила рідне місто. 

2.png
Group_101.png
Як ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи вірили в те, що повномасштабний наступ почнеться?

Де ви зараз? Чим займаєтесь?
Що думаєте про своє майбутнє зараз?

Війну я зустріла у себе вдома. Я знову переїхала до квартири, де я народилась та прожила більшу частину свого життя. Я тільки-но переїхала та купила нове ліжко. Мене розбудили словами: «Ти знаєш, що почалась війна?» Далі була луна від вибуху десь за вікном. Я не вірила, що буде ось зараз та по всій країні. Ми чекали нападу на Донецьку та Луганську області. Я не спала нормально попередні два тижні. Я дивилась у вікно на нічне небо та чекала прильоту. Я знову перестала довіряти тиші, наче це остання секунда спокою. Тому у мене був зібраний рюкзак. Ми зібралися швидко. Викинули все політичне, за що тих, хто б мешкав у цій квартирі, забрали б на «підвал». Я залишила майже всі свої речі вдома. Все, що було важливо для мене. Я не побачилась зі своїми батьками. Лише поговорила телефоном. Вони не зрозуміли, чому я їду і ще декілька днів пропонували повернутися. Потім у нас не було зв'язку багато місяців. Перші місяці я волонтерила та намагалась розшукати батьків та колег, друзів. Але багато речей були марні. За це мені теж соромно, що я зробила мало, щоб вони скоріше вибралися. Зараз я продовжую свою роботу в організації. Ми намагаємось підтримувати маріупольців, які виїхали. 
Мені важко думати про своє майбутнє. Я хочу повернутися додому, але не знаю, коли це буде можливе. Коли ми переможемо, ми будемо боротися далі з нашими олігархами та тими, хто захоче знову використовувати посади у владі заради власної кишені. Спокою не буде ніколи. 

1.png
_1.png
ECF_LOGO_SCREEN_WHIT.png
bottom of page