Сергій Летучий
Старобельск
Закарпаття
Як ви зустріли війну у 2014 році? Що пам'ятаєте з того? Скільки вам було років?
Як для вас пройшли 2014-2015 роки? Розкажіть, будь ласка, цю історію в деталях.
Коли рф анексувала Крим, ми з товаришем організували музичний тур Україною — «Єдина Країна» — й активно займалися культурною дипломатією. В Україні завжди існували регіональні стереотипи. Здавалося, що українці були зовсім «незнайомі» один з одним. Виступаючи на заході України, ми нагадували на виступах та в інтерв'ю, що на сході України нормальні люди, а не «бидло». Повертаючись додому на Східну Україну, говорили про те, що на Західній нас «не з’їли».
Так ми через музику доносили важливі для країни меседжі.
"Де ви були ці 8 років?"
Як для вас пройшов цей час, чи щось змінилось з подій у 2014 році у вашому житті? Що на вас більш за все вплинуло за цей час?
Будь ласка, напишіть в деталях.
Вісім років я провів у Старобільську, організовуючи соціокультурні проєкти та розвиваючи культуру.
Займався громадською діяльністю.
Це і фестивалі, і благодійні акції, і вечірки.
Заснував Мистецьке об‘єднання Bet On Art; разом з командою художників намалювали 9 муралів. Зокрема — важливих для містян особистостей, цікавих образів міських міфів та легенд. Під час малювання муралів проводили заходи, присвячені діячам, яких ми малюємо. Виступи музикантів, поетів, спікерів, виставки фотографів та художників.
Тут розважалися та відпочивали з користю.
Також працював організатором подій в Луганській обласній бібліотеці, яка переїхала в Старобільськ з окупованого Луганська.
Також займався інклюзивними проєктами, роблячи місто більш доступним та комфортним.
Як ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи вірили в те, що повномасштабний наступ почнеться?
Де ви зараз? Чим займаєтесь?
Що думаєте про своє майбутнє зараз?
У лютому 2022 року реалізовував два проєкти, пов’язаних із моніторингом архітектурної доступності міста. Після завершення одного з проєктів у Старобільськ якраз приїхав засновник ініціативи Доступно.UA Дмитро Щебетюк. Дмитро запропонував підвезти мене до Києва на власній автівці.
Так ми виїхали у перший день війни, не зовсім розуміючи, що почалася повномасштабна війна.
До слова у мене була відпустка за власний рахунок (яка іронія) з 25 го лютого та були куплені квитки і все таке.
Виїжджали з Дмитром зі Старобільська окольними шляхами, оскільки безпечних шляхів не було — адже росіян ніколи не цікавить безпека мирних мешканців.
Це була досить довга та важка поїздка. По дорозі бачили багато військової техніки та літаків. Ще я думав, що якщо машина зламається, ми потрапимо в дуже неприємну ситуацію, бо у Дмитра та у мене 1 група інвалідності.
У Києві я був три дні — ті дні, коли було гаряче, а потім вже «весело» під ворожими обстрілами звідти виїжджав.
