Карина Галецька
Маріуполь
Хіхон
Як ви зустріли війну у 2014 році? Що пам'ятаєте з того? Скільки вам було років?
Як для вас пройшли 2014-2015 роки? Розкажіть, будь ласка, цю історію в деталях.
2014
Я ще ніколи не бачила смерті (мені тоді виповнилося 14).
Ти маєш щасливе дитинство, якщо не бачив смерті, якщо не вбивав (особливо за їжу), якщо в тебе жива мати.
Тоді по центру мого міста їздили та палили танки, вбивали людей за майдан на головній площі.
2015
Якось ми були на дачі. Прокинулися від того, що скло почало тріщати, а підлога трястись.
Коли вибігли на вулицю, побачили, як небо перерізали два фіолетові лучі. То був навчальний снаряд, що впав біля нашого будинку. Я ніколи не бачила такого зіркового неба. Січень. Ми все ще живі.
"Де ви були ці 8 років?"
Як для вас пройшов цей час, чи щось змінилось з подій у 2014 році у вашому житті? Що на вас більш за все вплинуло за цей час?
Будь ласка, напишіть в деталях.
Ми залишилися в місті.
Змінився внутрішній настрій нашої держави.
Як ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи вірили в те, що повномасштабний наступ почнеться?
Де ви зараз? Чим займаєтесь?
Що думаєте про своє майбутнє зараз?
У той день я була у Харкові на навчанні.
Воно так бахнуло, а я не хотіла будити сусідку. Не хотіла казати, що війна хоче, щоб її слухали.
Ми трохи випили і стали жити одним днем.
Мій брат народився 24 лютого.
Я просто подзвонила йому і сказала, що не привітаю його.
Мені шкода, що цей день став чорним.
Якось я почула у Пауло Коельо в «Алхіміку», що кожен день є гарним для смерті.
Доречі, цю книгу я читала пасажирам евакуаційного вагону Кривий Ріг-Львів. То було прекрасно та іронічно.
